Меган 2.0 фільм
Меган 2.0 фільм

Почуття чи програма? Життя чи автоматизація? Коли я був дитиною в 90-х і вперше почув, що існують роботи, мене це реально зачепило. Я тоді думав: а вони думають? А відчувають? А можуть мати почуття? А образитися? А що буде, якщо одного дня робот вирішить нашкодити людині?

Зараз, звісно, смішно це згадувати. А тоді, після перегляду класичних фантастичних фільмів, усе це здавалося цілком реальним.


🎬 Технічна довідка

  • Назва: Меган 2.0 (M3GAN 2.0)
  • Жанр: Фантастика, Трилер, Жахи
  • Головна тема: Штучний інтелект, автоматизація життя, межі контролю
  • Вердикт: Хороший фільм на вечір із глибоким підтекстом

Коли машина вирішує, що для нас краще

І от через стільки років я сиджу вдома й дивлюся «Меган 2.0». І думаю: а ми точно так далеко від тієї фантастики? До робота, який ходить по будинку й сам вирішує, кого залишити в живих, нам, сподіваюся, ще далеко. Але сьогодні техніка вже бачить нас через камери, слухає через мікрофони, ідеально знає наші звички й поступово вчиться приймати рішення за нас.

І саме цей аспект у «Меган 2.0» мені набагато цікавіший за саму Меган.

Що буде, якщо програма навчиться не просто виконувати команду, а вирішувати, що для нас краще? Бо машина не має почуттів. Принаймні поки що. Вона не любить, не ревнує, не ображається. А якщо вона навчиться настільки добре це імітувати — ми взагалі помітимо різницю?

Скільки людського ми віддамо штучному інтелекту?

І тут я знову згадав себе малого. Того самого хлопця з 90-х, який дивився фантастику й думав, чи може робот одного дня стати настільки схожим на людину, що ми вже не зрозуміємо, де машина, а де людина. Тоді це була лише фантастика на касетах. А сьогодні штучний інтелект уже став буденною частиною нашого життя.

І, мабуть, питання тепер не в тому, чи стане машина схожою на людину. Питання в тому, скільки людського ми самі їй добровільно віддамо.

«Меган 2.0» — це не кінематографічний шедевр. Але як фільм на вечір він мені зайшов. Я подивився, посміхнувся з деяких моментів, а потім ще довго думав про все це. Мабуть, саме тому в дитинстві мене й лякали роботи. Я боявся не того, що вони будуть фізично сильнішими за людей. Я боявся, що вони колись стануть достатньо схожими на нас.

💬 А ви в дитинстві боялися роботів?

Чи викликала у вас фантастика 90-х подібні думки? Діліться своїми спогадами та враженнями від нових фільмів про ШІ у коментарях під моїм дописом у Facebook 👇

https://www.facebook.com/igor.puts/posts/pfbid0iUxBJAWVfzhyD27fk5jeFazqcf3FtyTJQWuPfzpsZ62Ep9mDP1r4YemP5nYQzCMRl

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *