Є фільми, які краще не чіпати. «1+1» — саме такий. Ми вже чудово знаємо цю історію. Багатий чоловік, який після аварії втратив можливість нормально жити, і простий хлопець із зовсім іншого світу, який ураганом вривається в його життя. Тому коли я почув про турецький ремейк «Пліч-о-пліч», першою думкою було: «Ну навіщо?»
Але потім я його подивився. І знаєте що? Мені зайшло. Дуже.
🎬 Технічна довідка
- Назва: Пліч-о-пліч
- Жанр: Комедія, Драма
- У головних ролях: Халук Білґінер (Haluk Bilginer), Феяз Їїґіт (Feyyaz Yiğit)
- Головна тема: Дружба, соціальні контрасти, повернення смаку до життя
Взяли, розмалювали і прокричали
Так, це старий-добрий «1+1». Місцями навіть настільки, що можна сидіти й думати: «О, я це вже точно бачив». Ми знаємо, де буде смішно, і приблизно знаємо, де треба буде витирати очі. Але турки зробили дуже цікаву річ.
Вони ніби взяли знайому картину, розмалювали її набагато яскравішими фарбами, додали грубості, брутальності, абсурду — і замість того, щоб тихенько і делікатно розповісти цю історію, просто прокричали її нам в обличчя.
І саме ця нефільтрована грубість тут працює. Так, іноді її забагато. Так, місцями гумор переходить межу. Матюків, куріння, сумнівних речовин і абсолютно незручних ситуацій тут вистачає з головою. Але водночас саме через це герої здаються максимально живими.
Хімія, яка тримає все
Головний герой Феррух — це не милий добрий хлопець, якого спеціально зробили симпатичним і прилизаним для глядача. Він нахабний. Прямолінійний. Десь відверто тупуватий і просто нестерпний. Але саме він повертає Рефіку те, чого не можуть дати ні величезні гроші, ні найкращі лікарі, ні розкішний будинок — відчуття, що життя ще не закінчилося.
І ось тут для мене фільм розкривається найкраще. Бо це не зовсім історія про людину з інвалідністю. І навіть не зовсім історія про класичну дружбу багатого і бідного. Це історія про двох людей, яким один одному було абсолютно не треба. А потім раптом виявилося, що саме цього скаженого другого їм і не вистачало.
Актор Халук Білґінер — це окрема, вагома причина дивитися це кіно. А Феяз Їїґіт — ще одна. Їхня екранна хімія — це взагалі серце фільму, яке б’ється в ритмі справжнього життя.
💬 Вердикт: чи варто дивитися?
Я чудово розумію тих, хто скаже: «Оригінал кращий». Так. Для мене французький «1+1» назавжди залишається еталоном, який неможливо перевершити. Але «Пліч-о-пліч» я б і не називав спробою його перевершити. Це радше та сама знайома історія, яка приїхала до Туреччини, змінила одяг, голос, манери — і стала трохи нахабнішою.
Мій вердикт: якщо ви любите «1+1» — дивитися обов’язково. Не для того, щоб замінити оригінал. А щоб на власні очі побачити, як одна й та сама історія може заговорити зовсім іншим, гучним голосом.
А ви б дали шанс турецькій версії цієї класики? Залітайте в коментарі до мого допису у Facebook і діліться думками 👇